• 

Історія

Деталі

Категорія: Сторінки

Створено: Неділя, 04 серпня 2013, 09:16

Перегляди: 8892

 

Історія становлення та розвитку Овруцького професійного ліцею

      Овруцький професійний ліцей – один з найстаріших навчальних закладів не тільки в Житомирський області, а й на Україні. Його історія починається з Овруцької школи машинно-тракторного учнівства, відкритої в 1930 році. Про це свідчить “Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область” (в двадцяти шести томах), видавництво Київ, 1973 рік, під редакцією Інституту Історії Академії Наук УРСР і головної редакції Української Радянської енциклопедії Академії Наук УРСР, де записано:
“…Кадри механізаторів для села з 1930 року готувала Овруцька школа машинно – тракторного учнівства” (стор. 499, абзац перший).

      В 1937 році школа машинно-тракторного учнівства реорганізовується в школу комбайнерів. Розміщувалась школа в приміщеннях, розташованих неподалік монастиря та церкви Святого Василя. В роки Великої Вітчизняної війни (під час окупації м. Овруча з 11 липня 1941 року по 17 листопада 1943 року) заняття в школі припинились. У післявоєнний період школа відновила свою діяльність як Овруцька школа механізації сільського господарства. Ремонтуються навчальні приміщення, на роботу приходять викладачі, інструктори, які пройшли нелегкі фронтові дороги: Кузьменко А.І., Власов І.Є., Шмуйло О.Т., Толстухін М.Т., Шелухін Д.Н. та ін. Директором був Стомахін П.І., заступником з НВР – Тует Г.М. У 1953 році школа реорганізується в училище механізації сільського господарства №5 м. Овруча ( у відповідності до рішень вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС про подальший розвиток сільського господарства). Розміщувалось училище в 5-ти одноповерхових корпусах, де було 9 кабінетів, 2 майстерні, 3 лабораторії, кузня. В с. Заріччя (поблизу Овруча) знаходилась стоянка сільськогосподарських машин та іншої техніки, тут проводились виробничі заняття.

      Училищу була виділена земельна ділянка для навчального господарства площею 100 га на садибі колгоспу ім. Кірова біля с. Базарівка. Готувало училище трактористів, комбайнерів причіпних комбайнів. Термін навчання складав 6 місяців. Інструктори були від МТС: Шваб Д.І, Недосуга М.Г., Ходачок М.Г., Старовойт М.І., Мазепа Д.І., Синиця Д.І. та інші. З 1953 року училище починає готувати комбайнерів бурякозбиральних та льонозбиральних комбайнів. За направленнями з колгоспів на один місяць приїжджають підвищувати кваліфікацію курсанти з усієї області. Директором училища стає Дударев В.О. Неодноразово на базі училища проводились наукові конференції з питань вирощування льону, кукурудзи.
У 1955-1956 роках для освоєння цілинних земель готуються механізатори. Разом з викладачами, майстрами виробничого навчання курсанти неодноразово їздили на практику на цілину і завжди повертались з грамотами та цінними подарунками. Директором училища з 1955 року призначений Ботт Е.М., замполітом – Ісаков В.Н., старшим майстром - Кузьменко А.І. Збільшується до 1 року термін навчання. Працювати в училище приходять викладачі, майстри виробничого навчання: Соцький В.Ф., Кирпатий А.М., Бравер М.С., Ходарковська З.А., Чернов Е.В., Гончар М.М., Колдубовський Ф.Й., Зозуля І.Й., Безбородько І.Т., Гаврилюк В.Я., Аболенцев В.І., Ушаков О.Д., Бушуєва Н.Л.( працює по даний час) та ін. Училище починає готувати водіїв для армії від військомату. Інструкторами з водіння автомобіля приходять працювати Савченко П.К., Ткач І.М., Ковальчук Л.М.

     Добудовуються нові приміщення для занять: 2 кабінети, лабораторія, спортивний зал, пункт технічного обслуговування тракторів і автомобілів та ін.

    Навесні 1963 року колгосп ім. Кірова (с. Гошів) для навчального господарства передає училищу урочище-заповідник “Юлино”, площею 254 га.(Знаходиться під охороною держави. Пам’ятка садово – паркового мистецтва. Колишня власність цукрозаводчика Терещенка, закладена у другій половині ХІХ ст.). На підставі наказу Житомирського обласного управління профтехосвіти №236 від 29 жовтня 1963 року училище механізації с/г № 5 перетворено в сільське професійно-технічне училище № 5 м. Овруча. В училищі готуються нові професії: електромонтер сільської електрифікації і зв’язку, слюсар з ремонту тракторів та автомобілів, механізатор тваринницьких ферм. З 1962 року термін навчання в училищі збільшується до 2 років. У 1964 - 1965 н.р. директором училища працює Лисюк В.І., старшим майстром – Зозуля І.Й. В училище приходять працювати майстрами виробничого навчання Федик Ф.М., Грубич І.В., Кураченко Ф.Ф., Круглян М.М.
    З 1965 по 1975 роки директором училища працював Тует Г.М. Починається будівництво п’ятиповерхового гуртожитку на 400 місць, який вступив в дію у 1975 році, та нового навчального корпусу на 480 місць, який було закінчено у 1976 році. Учні отримали великі світлі кабінети та лабораторії.

       Колектив педпрацівників поповнили майстри виробничого навчання: Кирдан О.С., Ковальчук М.Б., Сірош В.Х., Гаськов В.В., Сарнавський І.І.
Впродовж десяти років з 1975 по 1985 директором училища працював Федула В.А., заступником з навчально-виробничої роботи – Чорний М.П.

     На підставі наказу Житомирського обласного управління освіти сільське професійно-технічне училище №5 з вересня 1977 року стало давати учням середню освіту і отримало назву середнє сільське професійно – технічне училище №5 м.Овруча. Термін навчання в училищі збільшується до 3 років. Вихованці забезпечуються форменним одягом, харчуванням, стипендією.
   У 1977 р. в училище прийшли на роботу викладачі загальноосвітніх предметів: викладач вищої категорії, викладач – методист відмінник освіти України Існюк Г.М (працює на даний час); відмінник освіти України, викладач вищої категорії, старший викладач Артемчук С.А; відмінник освіти України, викладач вищої категорії, викладач – методист Чадюк М.М.
Більше як 30 років віддав системі профтехосвіти Відмінник народної освіти УРСР, викладач вищої категорії, старший викладач Іщук П.О. Працюючи завучем училища, сприяв розвитку професійно-технічної освіти, здійснив вагомий внесок в комплексно-методичне забезпечення загальноосвітніх предметів.
      В училище прийшли працювати викладачі та майстри виробничого навчання Пешко М.Ф., Задорожна Г.Д., Павська Р.Д., Матискіна Л.В., Терземан О.В., Івасенко О.В.,  Чикуленко Г.Т., Коркуц Н.І., Мелешко В.С., Богуш І.Д., Адаричева Т.М., Першко В.І., Осадчук Л.З., Баланчук В.В., Шваб Д.С., Меліхов Л.А. та ін.
       Протягом 1975-80 років училище придбало значну кількість сільськогосподарської техніки та технічних засобів навчання.

       

  Контингент учнів в 1979-80 н.р., по відношенню до 70-х років зріс в 2 рази: в училищі навчалось 560 учнів.
     За досягнуті успіхи в навчанні суспільно-корисній роботі в грудні 1979 року комсомольська організація училища нагороджена перехідним Червоним Прапором ЦК Комсомолу України.
Впродовж багатьох років училище було базою для проведення обласних змагань на “Кращого орача”. Неодноразово переможцями в них були і наші учні: Віктор Пашко, Олександр Гусаревич. А дівчата Валентина Кравець, Юлія Хамутовська свого часу посіли відповідно 1-ше та 2-ге місця в республіканських змаганнях.

     У 1980 році училище святкувало своє 50-річчя з дня заснування. За піввіковий шлях свого існування зі стін училища випущено більше 20 тисяч робітників різних професій. Багато з випускників стали відомими виробниками, керівниками різного рангу не тільки на Житомирщині, а й далеко за її межами. В числі їх Герой Соціалістичної Праці, заслужений механізатор УРСР, делегат з’їзду колгоспників Рожковський В.М., Герой Соціалістичної Праці Аврамець В.П., Поздняк Л.П., нагороджений орденом Леніна, Стельмах М.П., нагороджений орденом “Знак Пошани”. Став генерал – майором випускник училища Рябченко Іван Федорович. На адресу училища з усіх кінців країни надходять листи, в яких висловлюють подяку інженерно-педагогічному колективу за невтомну творчу працю, якісну підготовку спеціалістів.

     У 1984 році в зв’язку з реорганізацією середнє сільське професійно-технічне училище №5 перейменоване в середнє професійно-технічне училище №35 (лист Госпрофобру УРСР від 17.09.1984р. 01-ОПК). На роботу прийшли нові інженерно – педагогічні кадри: Шмуйло С.О., Назарчук В.П., Рафальський М.П., Савчук І.Д., Савчук І.Д. Жовнерчук М.Л., Мелешко О.Ю., Полігешко Н.Г., Першин М.О., та ін.
   В різні роки, враховуючи потреби району і області в тих чи інших кадрах, училище перекваліфіковувалось на підготовку спеціалістів, потрібних сільськогосподарському виробництву. В училищі готували, крім уже згаданих механізаторських та електромонтажних професій, ще й майстрів сільського будівництва, хіміків – лаборантів бактеріологічного аналізу, бухгалтерів сільськогосподарського виробництва, плодоовочівників закритого та відкритого ґрунтів, кухарів дитячого харчування, електрогазозварників, майстрів сільськогосподарського виробництва.
     Контингент учнів 90-х по відношенню до 80-х років зростає в 2,5 рази і стає 720 учнів з загальною середньою освітою, 330 учнів – спецконтингент.
Училище поповнилося новою сільськогосподарською технікою, обладнанням, технічними засобами навчання для кабінетів, лабораторій, майстерень. Поповнюються комплексно-методичне забезпечення з предметів і професій. На території військової частини розміщуються гаражі для навчальної сільськогосподарської техніки, автомобілів, будуються трактородром, автодром, електрополігон.

 

   Впродовж десятиріччя з 1994 по 2004 роки директором училища працював Чорний М.П. Педагогічний колектив значно поповнився новими кадрами: 22% педагогічних працівників училища в минулому – наші випускники, які після закінчення середніх та вищих навчальних закладів повернулися працювати в рідне училище: Богдан М.В., Вензовська Н.П., Цибулько О.І., Пешко Ю.В., Шадура О.М., Цибулько С.М., Ковальчук В.М. та ін
   З червня 2004 року директором училища стає Степанчук М.С. У минулому – випускник училища, після закінчення сільськогосподарської академії працював майстром виробничого навчання, заступником директора з навчально-виховної роботи.

     Заступником директора з НВР назначено Коркуц Н.І., заступником директора з НР – Існюк Г.М., на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи –

Нестеренко М.М., старшим майстром – Осадчука Л.З.
  Педагогічний колектив училища постійно працює над пошуками нових методичних прийомів та організаційних форм навчально-виховної роботи, удосконаленням педагогічної майстерності працівників, підвищенням їх професійних знань, вмінь, навичок. Велика увага приділяється вдосконаленню та вивченню педагогічного та виробничого досвіду, впровадження його в практику роботи училища.
     Для здійснення якісної підготовки сільськогосподарських кадрів в училищі створено 22 навчальні кабінети, 7 лабораторій, слюсарна майстерня, бібліотека, спортивний зал. Виробниче навчання здійснюється на навчальному господарстві, навчально-виробничій базі та на навчальних полігонах. 

      У 2009 році змінився склад заступників директора, заступником директора з НВР стала працювати викладач математики Гурінчук С.В., методистом – викладач української мови та літератури, німецької мови Пешко Т.В., які працюють і сьогодні. 

   Колектив училища поступово поповнюється молодими педагогічними працівниками (Степанчук А.М., Довженко Л.Є., Овдєйчук І.І., Шевчук Л.В., Козубенко Ю.С.,

Білоусенко В.І., Домославська Н.В., Якименко М.Ю., Мішина Т.В., Круглян О.В., Махова Ю.М., Ричкова О.В., Хомутовська Г.М., Кравченко Є.В.,  та ін..)
    Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 11.06.2015 №613 професійно-технічне училище №35 м. Овруч реорганізовано в ОВРУЦЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ. 

     ОВРУЦЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ є правонаступником професійно-технічного училища №35 м. Овруч.